В статті досліджуються сучасні тенденції входження продукції олієжирового підкомплексу
України на світові ринки. Виявлено, що в агропродовольчому експорті держави основним експортним
товаром стають олійні культури та продукти їх переробки – олії та макуха. Установлено, що значні об-
сяги виробництва продукції підкомплексу, які в рази перевищують внутрішнє споживання є результа-
том успішної інтеграції в міжнародну торгівлю. Зовнішня торгівля таким чином стає вирішальним фак-
тором розвитку підкомплексу. З огляду на складність і багатоаспектність проблеми в дослідженні виді-
лено основні сегменти ринку – олійні культури, олії та макуха. На базі статистичних даних виконано
аналіз обсягу та динаміку експорту, досліджено географію товарних потоків , визначено позиції на сві-
тових ринках та можливостей їх посилення.
В роботі відзначається, що мають місце також значні і постійно зростаючі імпортні поставки,
насамперед, насіннєвого матеріалу соняшнику і ріпаку. Це необхідно для забезпечення достатнього
рівня ефективності виробництва цих культур. Проте така залежність від імпорту, в умовах недостат-
нього розвитку вітчизняного насінництва, становить певну загрозу для функціонування всього олієжи-
рового підкомплексу.
Установлено, що основні експортні потоки продукції направляються в країни Азії, потреби рин-
ку яких досить значні, що відкриває перед вітчизняними експортерами можливості систематичного
нарощування експорту. Визначено, що Україна як потужний виробник і активний учасник світового ри-
нку в певній мірі впливає на перевищення світового виробництва над споживанням олійних і продуктів
їх переробки, що призводить до зменшення експортних цін і як наслідок, до втрат експортної виручки
вітчизняних експортерів. В дослідженні обґрунтовано необхідність удосконалення виробництва олій-
них культур, балансу використання сої та ріпаку, постійного моніторингу ситуації на зовнішніх ринках.
