Стаття присвячена висвітленню проблематики управління безпекою харчування дітей шкільно-
го віку. Автором поставлено питання пошуку балансу державно-приватного партнерства з метою під-
вищення рівня безпеки харчування, подано оцінку обмеження можливостей державного регулювання
цієї сфери та потенціалу застосування маркетингового механізму. Викладається наукова позиція до
обґрунтування підхід до визначення таких станів безпеки харчування дітей, як критичний, відносний та
гарантований рівні. Наведено розширений підхід до управління безпекою харчування дітей, у відпові-
дності до якої роль державного регулювання полягає у забезпеченні подолання ризиків та загроз без-
пеці харчування, а роль суб’єктів маркетингу полягає у використанні існуючого потенціалу підвищення
рівня безпеки харчування дітей до найвищого з можливих у певних умовах для досягнення рівня. По-
дано характеристику функцій управління безпекою харчування дітей, як сукупності функціональних
завдань, що розв’язуються поступово, послідовно та у їх взаємозв’язку відповідно до цілей підвищен-
ня рівня безпеки харчування дітей.
