Парадигма неокласичної економіки базується переважно на досліджені виробництва та спожи-
вання. Однак, великий науковий інтерес також викликає організація обміну, дослідження якого немож-
ливе без аналізу контрактних угод передачі прав власності на активи. В статті розглянуті форми конт-
рактного управління сітьовими бізнес-структурами, які використовуються учасниками обміну в умовах
невизначеності як альтернативний механізм адаптації до зовнішнього середовища через ринок (кла-
сичну контрактацію) та об’єднане управління (вертикальну і горизонтальну інтеграцію). Вперше визна-
чені види формальних реляційних сітьових контрактів та механізми мінімізації невизначеності, якими
вони регламентують обмін між учасниками сітьових бізнес-структур. Описані основні умови невизна-
ченості, які дозволяють управлінцям, суб’єктам прийняття рішень робити висновки щодо доцільності
формування сітьових бізнес-структур як найбільш ефективних та найменш трансакційно витратних
структур управління в умовах невизначеності.
