Лізинговий бізнес в Україні стає однією з найбільш ефективних форм взаємодії підприємців.
Однак ця проблематика потребує дослідження, так як відсутність достатньої законодавчої бази, побо- ювання багатьох фінансових структур впроваджувати нову форму фінансування, з одного боку, і різке
збільшення ймовірності отримання кредитних ресурсів для підприємств, зниження факторів ризику, в
порівнянні з традиційними формами кредитування, з іншого боку, робить лізинг об’єктом підвищеної
уваги всіх учасників фінансового ринку.
При розвинутій ринковій економіці всім її учасникам очевидно, що лізинг – вигідна форма збуту
для виробника при нестачі фінансових ресурсів у споживача. Для споживача лізинг – спосіб отриман-
ня основних засобів не за повною вартістю, тобто оренда, що дозволяє відстрочити витрачання знач-
них фінансових ресурсів, одночасно використовуючи основні засоби поступово погашаючи їх вартість
грошовими коштами, які надходять від експлуатації нового і більш ефективного обладнання.
У статті показаний досвід розвитку лізингу в Україні а також у інших країнах. Проведено теоре-
тичне та практичне обґрунтування сутності фінансового і оперативного лізингу, їх економічний зміст і
особливості обліку; досліджено етапи розвитку лізингу в різних країнах, проведено порівняння та ви-
значено переваги оперативного і фінансового лізингу, а також досліджено методологічні положення і
кореспонденція рахунків з обліку оперативного та фінансового лізингу у лізингодавця і лізингоодержу-
вача.
На основі проведеного аналізу розвитку лізингу в Україні та за кордоном зроблені висновки
про перспективи його подальшого розвитку, а також надані пропозиції для активного розвитку лізингу
в Україні.
